Історія Кремінної довгий час була пов’язана із добутком «чорного золота». Не зважаючи на той факт, що зараз у місті не працює жодна шахта, на Кремінщині по – особливому ставляться до відзначення Дня шахтаря.
Зранку у центрі по вулиці Титова зібрались керівники району і міста, шахтарі – ветерани, члени їх родин, громадськість.
«Дорогі шахтарі – чоловіки і жінки, а також ваші діти і внуки! Від щирого серця вітаю вас зі святом. Ви довгий час прославляли Кремінщину шахтарською працею. То ж дозвольте висловити вам глибоку вдячність і побажання миру і здоров’я», - сказала, звертаючись до присутніх голова РДА Наталя Чехута. Також вона подякувала районній ветеранській організації шахтарів за те, що організація докладає всіх зусиль задля того, щоб кожен ветеран – гірняк не був обділений увагою.
До вітальних слів долучились голова районної ради Володимир Прокопенко, міський голова Юрій Прокопенко, голова районної організації шахтарів – ветеранів Володимир Підстепний, представники ПАТ «Лисичанськвугілля», на шахтах якого зараз працюють креміняни.
По завершенню урочистої частини, присутні поклали квіти до пам’ятника загиблим шахтарям.
В цей день живі квіти лягли і до підніжжя стели в районі колишньої шахта «Кремінна», на якій викарбовано прізвища кремінян – шахтарів, які загинули у роки Другої світової війни.
Зусиллями влади та громадськості на стелі була відновлена відповідна табличка.
Серед присутніх на заході була Ірина Кобзар, онука Назара Корнієвського, який пропав без вісти у вересні 43 – го. «Мій дід загинув на фронті. Для нашої родини, окрім втрати рідної людини, це означало, що бабусі самій довелось піднімати двох дітей. Ми не мали змоги навчитись будь – чого у дідуся, бо його не було… . Оце фото – це єдине, що залишилось від нього. То ж я щиро вдячна усім людям, які доклали зусиль для того, щоб зберегти нам пам’ять про рідну людину» - сказала Ірина Кобзар.